Перша двомовна школа-семирічка у Демидівці була відкрита ще у 1917 році. Директором був Вишневський Олег, учителі – Марія Бундовна (його дружина) та Зіна Натензон. У школі навчалося 138 дітей, у переважній більшості – діти польських посадників та єврейських заможних крамарів. Навчання було платним і не для всіх доступним, особливо у старших (5–7) класах. Діти селян-бідняків в основному закінчували навчання після 1–2 або 3 класу. Така політика в галузі освіти призвела до того, що уже в 1931 році зросла кількість неписьменних. У школі працювало п’ятеро вчителів. У 1932 році Дем’ян Кухарук на власний кошт збудував нове приміщення школи.
Велику роботу серед населення у Демидівці вела «Просвіта», активними членами якої були Павло Михайлович Пекарський та Степан Йосипович Цалапюк. Вони розповсюджували «Почаївський листок», тижневики «Народні вісті», «Волинська неділя», «Приятель господаря», «Сільський світ», «Рільник», дитячий журнал «Сонечко». У кінці 20-х років польські власті приступили до ліквідації просвітянської організації.
У 1924 році польський уряд прийняв постанову про заборону користування українською мовою в державних установах. Міністр освіти провів реформу, за якою більшість україномовних шкіл перетворювалися на двомовні з переважанням польської мови. У Демидівці та сусідніх селах українські школи були перетворені на двомовні, а вчителі-українці звільнені з роботи…
Непросто було навчатися і у воєнні роки. 10 квітня 1944 року розпочалося навчання дітей шкільного віку, а 25 серпня 1946 року сформовано школу-семирічку. Навчально-виховний процес здійснювали вчителі О.Я.Грищенко, Л.М.Перетятко, Н.В. Любуньк, Є.Т.Дунас. Згодом до них приєдналися Я.А.Ошарська, М.Я.Різниченко, Л.К.Ноель, Я.Є.Петровська, Н.К.Коломієць, Н.О.Безугла. Директором школи була С.Р.Погрібна, згодом – В.І.Ясько, О.Г.Никоненко. Завідувачем райво працював Іван Григорович Солоп.
Про тяжкі умови згадує ветеран педагогічної праці Я.А.Ошарська: «Підручників не було, писали на газетах, використовуючи світлі місця, або на сірому папері з-під мішків. Наповнюваність класів перевищувала 37 учнів, а тому часто сиділи за партою по трьох».
Силами вчителів та учнів у райцентрі було побудовано чотири дерев’яні школи з розібраних по селах будинків.
Із спогадів учительки Н.О.Безуглої: «Після денної напруженої роботи з учнями, вчителі вечорами ішли вчити грамоти їхніх батьків, які збиралися по хатах по 6–7 осіб і жадібно засвоювали перші ази писемності – від хрестиків переходили до написання свого прізвища. Так від вечірніх гуртків ми перейшли до вечірніх шкіл малописьменних».
У 1946–1947рр. у школі навчалося 219 учнів, за рік їх число збільшилося до 330. У 1947–48 н.р. школа реорганізована у середню. 1949 рік – рік першого випуску середньої школи. 15 випускників здавали випускні екзамени у Млинові, тому що в Демидівці на той час не було учителів з вищою освітою, щоб створити екзаменаційну комісію.
Освіта 60-х років перебувала у стані постійного експерименту, політизації, пристосування до потреб комуністичного будівництва. З 1960 по 1970 рік школу закінчило 743 учні. Золоті медалі одержали 8 учнів, срібні медалі – 9 учнів. З 1960 року кількість учнів поступово почала збільшуватись і досягла в 1970 році 738.
Завданнями школи 70–80 років було забезпечення середньою освітою кожного громадянина України, незалежно від його бажання і соціальної потреби. У ці роки були створені виховні центри, обладнувались навчальні кабінети. Окрасою школи став музей природи, створений за ініціативою дирекції школи, вчительки біології О.О. Жигалюк, заступника директора по господарській роботі В.Д.Поліщука, вчителя А.І.Скоропадського.
У 70–80 роки Демидівська школа була центром естетичного виховання школярів – організовувались спортивні змагання, конкурси, олімпіади, фестивалі, зустрічі з цікавими людьми. У 1974 році утворено шкільне біологічне товариство "Мала Тимірязєвка”, яке двічі виходило переможцем Всесоюзного конкурсу, у 1983 році музею природи присвоєно звання "Зразковий”.
У 1985 році на базі школи знято фільм "З любов’ю до природи” за участю відомого травознавця І.М.Носаля, великі успіхи мають учні школи на Всеукраїнській олімпіаді з біології: Олексій Фігловський (1978, ІІ місце), Сергій Жигалюк (1986р, ІІ місце, обраний делегатом УІІІ Всеукраїнського з’їзду з охорони природи), Віра Романчук (1984р. ІІІ місце, ІІ місце на Всесоюзному конкурсі юних натуралістів у місті Тбілісі).
На протязі свого існування школа підтримувала дружні зв’язки із учнями інших республік – Литви, Білорусії, Латвії, Естонії. У 70–80-х роках плідно діяв клуб інтернаціональної дружби, діти листувалися між собою, організовувалися цікаві екскурсії і змістовні зустрічі. Із розпадом СРСР такі стосунки на деякий час перервались. Та у 2003–2004 рр. налагоджено співпрацю між Демидівським ліцеєм і гімназією ім. Європейської Спільноти в Кандитах. У Польщу їздила делегація з ліцею, а в Українську школу, в свою чергу, завітали поляки. Учні обох держав дуже швидко знайшли спільну мову, прощаючись, неможливо було стримати сліз. Обмінялися адресами, активно листуються й досі.
На даний час Демидівський ліцей має свій Прапор, Герб, Кодекс честі ліцеїста і Гімн, слова якого написані Л.М.Онищук, вчителем української мови та літератури, покладені на музику І.М.Пограничним. Вихованці Демидівського НВК зазвичай є призерами олімпіад різних рівнів та конкурсів різних жанрів. Особливо урожайним став 2009 рік, за що варто подякувати дбайливим вчителям.
Часто з хлібом і сіллю зустрічає навчальний заклад відомих людей. Скуштував смачного Демидівського короваю і наш земляк М.Г.Жулинський, доктор філологічних наук, професор, академік НАН України.
Переживши таке нелегке минуле, Демидівська школа досягнула вершин сьогодення. Усе це є результатом плідної праці, наполегливості вчителів та небайдужості учнів.
